Перейти до вмісту
ПротоієрейАндрій Прудников

Фрази духовних чад

Ксения Городнюк ·

Ми не втратили отця Андрія!

Батюшка був піднесеного духу. А все неземне прагне додому, до Горнього Світу.

Він просто повернувся додому.

Це щастя, велике щастя, що ми знали святого за життя — старця Іону Ігнатенка. Потім на якийсь час батюшку на його земному шляху замінив архімандрит Арсеній (підвівся з візка, 2 рази перелом кульшового суглоба) і 2 роки сповідав, наставляв, молився за нас — з 2015 по 2017 рік.

Коли над моєю родиною нависла чорна смертельна небезпека, то на шлях порятунку вийшов отець Андрій. Я з батюшкою була знайома 2 роки (2017–2018), вірніше, не два, а вічність, безконечність.

Коли мені було 27 років, від онкології помер мій батько, і від великого горя я воцерковилася. Тепер я точно знаю, що всі мої проблеми і непосильний тягар брали на себе мої гаряче улюблені старці й протоієреї. Я гаряче вірю в БОГА. Люблю справжніх людей. Простих, чесних, відкритих, ЖЕРТОВНИХ.

З батюшкою Андрієм ми бачилися за тиждень до смерті. Він, сидячи на стільчику в четвер біля каплички, усіх нас прийняв.

А через тиждень я набрала його телефон, і мені відповіла матушка Ольга, що батюшка пішов додому на НЕБЕСА сьогодні, кілька годин тому. Ще й матушці довелося мене втішати.

Може, я не так розумію, але Господь нас дуууууже любить. Не може він до нас, грішних, прийти САМ у Плоті на допомогу, і Ангелів ми не бачимо, бо грішні. Тому він посилає нам Святих Отців — через них з нами говорив Бог.

Батюшка був дуже простий, природний і доступний у спілкуванні, як друг, як батько. Він не говорив пишномовно, а як художник описував так, що жива картина вимальовувалася перед твоїми очима. Користувався порівнянням, метафорою, алегорією, гіперболою. Давав усьому чіткі епітети. Нам обов’язково треба, щоб про його знаменитий Помідор і гарнітур Хельга знали всі Християни.

Його гумор, життєрадісність живуть у підсвідомості багатьох із нас.

Радійте кожному дню, кожному сходу сонця, дякуйте Богові за все.

Уміння радіти — це великий ДАР, і відчувати вдячність Творцеві — це велике щастя. Дивіться: батюшка не став письменником, учителем, підприємцем (він би точно досяг успіху), він мріяв і став духовним отцем для багатьох. Він знав, на що йде, коли почав служити Акафіст Богородиці «Невпивана Чаша», він боявся брати на себе цей важкий Хрест Служіння, але йому був знак, і батюшка Іона його благословив (знаю зі слів матушки Ольги).

І ЩЕ РАЗ ПОВТОРЮЮ: ми здобули Молитвеника і помічника на Небі.

Царство Небесне, отче Андрію! Моли Бога за нас, грішних. Не спіткнутися, не зрадити Христа, не стати ошуюю, а не одесную Отця Небесного. Цінуйте час, поки Храми і Монастирі відкриті і є можливість бути на святій літургії та причащатися Святих Таїнств. Майте сміливість жити за СОВІСТЮ, щоб нас прикрашала наша доброта, а не одяг, і люди не говорили про нас «у Віру вдарився», а, як за Християнами перших віків, поспішали до Храму. Усе, що для цього потрібно, — щоб у наших очах і вчинках бачили образ Христа.