Гаррі Поттер vs Святе Письмо

Коментує протоієрей Андрій Прудников, клірик Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря
Читаючи літературну критику про "Гаррі Поттера", ви неодмінно натрапите на теорію про те, що семикнижжя Роулінг стало "Біблією нашого століття". Викристалізував цю теорію відомий критик Дмитро Биков, причому його докази водночас і парадоксальні, і, на перший погляд, переконливі. Щоб внести ясність, "Сегодня" вирішила поговорити про це зі священниками.
Розвінчати міф про "Євангеліє від Роулінг" погодиться не кожен, адже аргументи Бикова в духовному світі вважаються святотатством. Ми довго шукали сміливця. Допомогти погодився священник Одеського Свято-Архангело-Михайлівського монастиря, отець Андрій (Прудников), і то лише тому, що він є постійним коментатором нашої рубрики "Недільна школа", і тому, що він... одесит. Тільки одесит вирішить розвінчати теорію "Євангелія від Роулінг" так: "З цього приводу є анекдот, — відповідає отець Андрій. — Учителька літератури питає учня, які книжки Льва Толстого він знає. "А хто це?" — питає учень. У напівнепритомному стані вчителька вигукує: "Ну як же?! Лев Миколайович! А Чехов? А Достоєвський?" — "Не знаю таких". — "Але, може, Пушкін?!" — "Уперше чую". Вона в шоці. Учень, недобре примружившись, питає в неї: "Мар'ї Іванівно, а ви Колю Одноокого знаєте?". Та відповідає: "Ні". "А Едика з другого під'їзду, в якого спортивний мотоцикл?" — "Ні". — "Ну, а Гіві, який торік у в'язниці сидів?" — "Ні, не пам'ятаю". — "Ну то чого ви мене своєю бандою лякаєте?". Якщо людина не може піднятися до вашого рівня, то треба спуститися й говорити її мовою. Так і з цією теорією "Євангелія від Роулінг". Якщо тепер зрозуміліше говорити про Христа через книжки Роулінг — що ж, спробуймо".
Дмитро Биков, літературний критик, журналіст, письменник, радіоведучий, і Андрій Прудников, протоієрей Одеського Свято-Архангело-Михайлівського монастиря.
Аналогія 1: «Поттер» і «Біблія»
Аргумент 1
Дмитро Биков: "Є три найпопулярніші твори — Біблія, Гамлет, Дон Кіхот. Усі вони закінчуються обіцянкою другого пришестя. Книга Роулінг стала біблією нашого століття невипадково. Вона є підбиттям підсумків століття, за що авторку називають не лише новим Діккенсом, а й певною мірою новим євангелістом. Таке розуміння книжок Роулінг аж ніяк не применшує значущості Євангелія, яке, звісно ж, важливіше за книжки про "Гаррі Поттера". Просто через свою абсолютну сакральність Євангеліє ще не піддавалося літературному аналізу й розбору. Я ж ризикну це зробити лише для того, щоб показати, чому семикнижжя Роулінг нині є головним світовим бестселером". У 2016-му вийшов сценарій до п'єси "Гаррі Поттер і прокляте дитя", але восьмою книгою він не став, та й розповідає вже не про Гаррі, а про дітей головних героїв поттеріани.
Контраргумент 1
Отець Андрій (Прудников): "Назвати щось Євангелієм — щонайменше богохульство. Хоча "Гаррі Поттер" може бути талановитим і значущим твором століття. Євангеліє — дороговказ у житті християнина, обов'язковий для прочитання людьми, які живуть Духом, воно описує останні роки життя Господа Христа, де Він пророкує про спасіння людини. "Гаррі Поттер" же до спасіння душі ніяк не веде. Більше того! Я знаю кілька смертельних випадків, коли діти сідали на мітли, стрибали з 5-го поверху, щиро вірячи в те, що можна підняти себе в повітря, а чарівною паличкою можна вбити людину. Є вислів, що сатана — це мавпа Бога, він усіляко намагається передражнити будь-яке творіння Боже. Тому називати книжки Роулінг Євангелієм — це та сама підміна понять і "мавпа" Бога".
Аналогія 2: Гаррі та Ісус
Аргумент 2
"Доля Гаррі Поттера — це сучасна проєкція істинно християнської долі, — переконаний Дмитро Биков. — Згадаймо хоча б, що закінчується сага смертю й воскресінням героя, причому героя не ідеального, а підлітка, який сумнівається. Про отроцтво Христа ми не знаємо практично нічого — і тепер це заповнюється життям Гаррі Поттера. Історія Христа — про те, як юдеї не впізнали свого Месію. Христос прийшов до тих, хто Його не шукав і не чекав. Гаррі Поттер же прийшов, щоб пізнати самого себе. Головна драма героя — неусвідомленість, непрописаність його якостей. Дізнавшись, що він — частина найбільшого зла, Гаррі бореться зі злом у самому собі.
Контраргумент 2
"Колись один мусульманин сказав мені: "Ми готові померти заради Аллаха", на що я сказав: "А християни готові померти заради Христа", — відповідає отець Андрій (Прудников). — Приблизно така сама відмінність Гаррі Поттера від Ісуса Христа. Поттер, захищаючи Герміону, Рона Уізлі та інших, краде, лжесвідчить. Але читач виправдовує це тим, що Гаррі намагаються вбити. Господь же йде на розп'яття, не боячись смерті, не відповідаючи насильством на насильство і не соромлячись цього! Коли Ісуса схопили в Гефсиманському саду, один з учнів дістає меч і відтинає вухо стражникові, на що Ісус каже: "Сховай свого меча на місце його, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть. Чи ти думаєш, що Я не можу ось зараз ублагати Свого Отця, і Він дасть Мені більш, як дванадцять легіонів Анголів? Як же Писання справдяться, що так статися мусить?". Ангели — безсмертні істоти, готові захищати свого Творця за Його повелінням так, що ніхто з людей не те що на кілометр, на 100 тисяч кілометрів не підійшов би до Ісуса! Господь іде на розп'яття не за Васю й Петю, а за всіх людей, які були до Воскресіння Христового, і за тих, які будуть, щоб кров'ю Своєю змити той первородний гріх людини, щоб люди дістали можливість успадкувати Царство Небесне за заслугами.
У Євангелії Господь каже: "Хто без гріха — киньте в мене камінь". І кожен замислюється: а як я можу розтуляти рота, коли в мене гріхів, як у барбоса бліх. І я хочу навести приклад, коли Гаррі Поттер убиває закляттями. У Євангелії сатана вражається милосердям Божим. Коли сатана каже: "Поклонися, і я віддам князівство тобі", Господь відповідає: "Тільки Богові одному вклоняйся, і Йому Одному служи". Тим самим дає чіткий напрямок. Євангеліє вчить покаяння, терпимості. Як можна порівняти жертву безгрішної Людини, Яка взяла на Себе гріхи всього світу, з хлопчиком, який є частиною душі Волдеморта? Згадаймо: за книжкою, Волдеморт розділив свою душу на кілька частин, заклав її в горокракси, і один із горокраксів — Гаррі Поттер. Як можна порівняти жертовну місію Христа з хай навіть талановитим твором?! До чого цей заклик? Щоб кричали: "Гаррі Поттер, алилуя"?
Господь Бог дав свободу волі, зокрема — можливість читати будь-які книжки. Але це не означає, що можна лізти у святе. Навіть нерелігійна людина не зможе поставити пательню на Біблію. Давайте розрізняти, що можна, а чого не можна торкатися руками. У мене є друг дитинства, він шанувальник важкого металу. Коли я йому вмикаю Вертинського, він кривиться: "Андрію, вимкни, прошу!". І я вимикаю. Є речі, які будь-яка людина називає святими, навіть невіруюча, — фото матері чи першого кохання — і вдиратися в це не можна. За такі речі б'ють пику. Колись Блаженніший Володимир (Сабодан) на запитання, чого не можна їсти в піст, відповів: "Не їжте одне одного". Своєю теорією пан Биков починає їсти моє святе і святе мільйонів віруючих, які миють руки, перш ніж узяти Біблію".
Аналогія 3: Бог-Отець і Дамблдор
Аргумент 4
"У Євангелії ми не бачимо Отця. Він присутній виключно в уявленнях сучасників, — каже Дмитро Биков. — Ісус Христос — безбатченко, сказано в поемі Інни Кабаш. Тому логіку Бога ми видивляємося по дотичній. У "Гаррі Поттері" цю роль виконує Дамблдор. Увесь сюжет — велика гра Дамблдора. Наприкінці кожної книжки Дамблдор ставить крапки над і. Усе вирішується свободою волі. Дамблдор виховує Гаррі Поттера, він може помилятися. Це абсолютно загадковий персонаж — завжди можна все звалити на Бога. Будь-які спроби збагнути Божественну волю виходять винятковим занудством. Ми не знаємо, чого хоче Господь. Крім того, Дамблдор завжди відповідає: "Гадаю, так" і взагалі говорить натяками, як Христос — притчами".
Контраргумент 4
"Порівнювати спритного маніпулятора, яким Дамблдора називав його ж власний брат, з Богом некоректно, — переконаний отець Андрій. — Дамблдор крутив Поттером як хотів. Так іноді люди помилково думають, що Господь ними маніпулює, особливо коли потрапляють у якусь колізію. Питають: чому Господь допустив цей жах? Дехто повну свободу вибору розуміє як заклик до вседозволеності. Хочеш, дитинко, давай узаконимо одностатеві шлюби? Або засмагатимемо голими на пляжі, де є діти? Ці питання вбивають совість. А слідом за совістю зникає поняття моралі. А що таке мораль? Це суспільні рамки поведінки й висловлювань, дій і слів, умовиводів. Зникнення цих рамок перетворює людину на чудовисько, небезпечніше за найнебезпечнішого хижака. Хижак убиває, щоб прогодуватися, а аморальна людина вбиває й грабує просто так.
Демократія — це не вседозволеність, а лише можливість безкарно висловлювати свої думки. Як робить зараз Биков, як роблю я. Якби пан Биков сказав щось крамольне, наприклад, за Сталіна, то ми б навіть ніколи й не дізналися, де і як швидко його розстріляли. А зараз демократія. Ми можемо говорити, обговорювати. Але в жодному разі не можна плутати Божий дар з яєчнею. За порівнянням літературного персонажа з Господом іде знищення морально-етичних рамок. Колись Сенкевич потрапив на острів, де всі ходили голі. Наступного дня Сенкевич приходить у крові, у синцях. "За що тебе побили?" — "А за те, що соромно так ходити, одягненим". Сенкевич порушив їхні морально-етичні норми, за якими написано: "Не влазь — уб'є".
Не можна казати, що люди — це ляльки, якими Бог грається. Кожному з нас дано абсолютно все індивідуальне — зовнішність, відбитки пальців, душу, смаки. Бог закликає нас зробити вибір на користь добра, але не змушує це робити, біс закликає нас зробити вибір на користь зла, але теж не змушує це робити. Кожному з нас дано свободу волі — роби як знаєш, живи як знаєш, але потім дай відповідь. І я вірю, як і багато людей, що діє ефект бумеранга: що ти кинув, те до тебе й прилетіло назад. Як ти зі світом і людьми, так і світ, і люди з тобою. Якщо в тебе сьогодні вкрали рукавички в трамваї, подумай, кого ти обважив учора. І якщо ти думаєш, що світ тебе не любить, бо хулігани вирвали в тебе сумочку, — подумай, кого ти знищуєш на роботі тощо. Але от якщо думати, що Господь чинить, як Дамблдор, і це "лише велика гра", — це заклик до "кастрованого" способу життя. І цю позицію приймає той, хто не бажає нічого робити, творити, і в такий спосіб виправдовує свої лінощі й бездіяльність. Мовляв, не чіпайте мене, дайте доживати на свою допомогу, плюхнувшись перед телевізором. Бог дав людині вибір. Вибирайте, хто у вашому розумінні Бог — Господь чи... Дамблдор".
Аналогія 4: Реддл і Денниця
Аргумент 4
"Упродовж усієї історії цивілізації ми спостерігаємо кристалізацію зла, — вважає Дмитро Биков. — Я переконаний — такі книжки з'являються на великих історичних зламах. Поява Євангелій збіглася з падінням Римської імперії. І в усіх Євангеліях і Діяннях апостолів зло не має конкретного носія. Сатана згадується мимохідь. Немає конкретизації, через що створюється відчуття, ніби й немає ніякого Волдеморта і диявола, немає того, чиє ім'я не можна називати. Зло ніби розчинене у світі. Бог-Отець є, Бог-Син є, а зло розчинене. І Пилат, і книжники, і фарисеї надто дрібні для кристалізації зла. Пилат винен у боягузтві, що вмиває руки. Митарі й фарисеї — теж нікчемне знаряддя цього зла. Диявол згадується лише там, де він спокушає Христа, ставлячи свої три страшні запитання. У книзі Роулінг уперше зло втілилося в конкретну сутність.
ХХ століття за кристалізацією зла побило всі рекорди. Час, коли зло можна було назвати на ім'я (Гітлер, Сталін), час, коли зібралися всі горокракси. У книзі Роулінг добре показано поведінку зла — прагнення до абсолютної простоти. Якою була перша реформа Волдеморта після нібито смерті Гаррі? Скасовується капелюх, який розподіляв учнів по факультетах. Навіщо? Один кулак, одна нація, один вождь. Це модель не просто авторитарного, а гранично спрощеного світу. Диявол — законник, і тому все підпорядковується одному законові. Його законові. Роулінг намагається відрефлексувати фашизм. Толкін теж намагався, але, як на мене, зазнав невдачі. У Толкіна герої або чорні, або білі. Але одне в них спільне з Роулінг — ці світи говорять про торжество складності над простотою. Про те, що не можна все відібрати й поділити, не можна всіх під один гребінець. Тому всі ці епоси говорять про розколи. У Євангелії від Матвія Ісус каже: "Не думайте, що Я прийшов, щоб мир на землю принести, — Я не мир принести прийшов, а меча". І тут уже без меча (чарівної палички) не розберешся. Будь-яка спроба внести архаїчні устої (чистота крові, національність) у сучасний світ закінчується війною".
Контраргумент 4
"У мене два заперечення, — каже отець Андрій. — Перше — почитайте Апокаліпсис. Яскравішого й конкретнішого опису приходу сатани немає у світовій літературі, якщо називати Біблію літературою. Друге: Толкін теж прописує зло дуже яскраво. Він — творець не менш епохального світу, ніж поттеріана. Є люди, які вважають себе ельфами й гномами, але ніхто не наважився назвати Толкіна автором нової Біблії".
Аналогія 5: Снейп та Юда
Аргумент 5
"Від самого початку роль Юди грає Снейп, — вважає Дмитро Биков. — Юдоподібні персонажі дедалі частіше вивертаються навиворіт і стають майже добром, заручниками ситуації. Хто б повірив до кінця шостого тому, що для Снейпа є виправдання? Виявилося, що це Дамблдор попросив убити його, бо був смертельно хворий. Що Снейпа кривдив батько Поттера, що він усе життя кохає маму Гаррі. Саме він навчає оклюменції і є частиною задуму Дамблдора. І ця амбівалентність зла в "Гаррі Поттері" лякає. Навіть для Драко Мелфоя є виправдання — в такій родині, бідолаха, народився. І тим паче в нас є виправдання для Юди, який зрадив у межах Божественного плану. Леонід Андрєєв узагалі вивів теорію, що без зради Юди не виникло б християнства. Тільки ж християнство виникло завдяки воскресінню Христа, а не зраді Юди! Спроба виправдати Юду — це дуже гидка й неминуча частина людської психології.
Євангеліє принесло у світ небувалий ступінь свободи. Що людина — це "можна", а не "постійне не можна". Блага звістка від Толкіна: "Відтепер добрі справи робляться маленькими людьми". Блага звістка від Роулінг: "Нічого в зла не вийде, і торжество складності над простотою неминуче". Добро непереможне, доки воно тотожне розвиткові. Процес дорослішання, ускладнення — головне заняття людини на землі. І книжки Роулінг кажуть, що спрощення (зло) не переможе ніколи. Зло завжди примітивне, бо не вміє домовлятися. Смертежери страшенно бояться і через це підставляють одне одного. І ще одне: світ відмовлятиметься від абсолютної могутності, від паличок, плащів-невидимок, бо будь-яка могутність — ще одне обмеження. Дамблдор каже Волдемортові: "Ти ніколи не розумів, що є речі, сильніші за смерть, і в цьому твоя слабкість, Томе". "Твоєї смерті недостатньо, Я чекаю твого покаяння", — каже Бог у Євангелії. Але Дамблдор не чекає покаяння від Волдеморта, проте точно знає, що любов сильніша за смерть, бо проходить крізь жахливе горнило випробувань, після яких смерть уже не така страшна".
Контраргумент 5
"Постать Снейпа далека від постаті Юди, точніше, Юді до Снейпа дуже далеко, — переконаний отець Андрій. — Снейп пожертвував життям заради порятунку Гаррі. Юда пожертвував життям заради того, щоб відмовитися від покаяння і шляху Христа. Йому треба було стати як Ісус. Він шалено хотів влади. Гроші, влада, становище — ось чого хотів Юда. Його зрада не в тому, що він обійняв і поцілував Христа, а в тому, що, пройшовши пустелями з Христом, він зробив вибір: "Я йду, я зрікаюся, це не мій Творець". Я б запропонував для об'єктивності прочитати не лише "Поттера", а й Євангеліє".