Від дива до особливого служіння

Служіння отця Андрія Прудникова було не зовсім звичайним, передбаченим Господом і пов’язаним із дивом.
«У 2000 році батюшка поїхав у паломництво святими місцями, — розповідає вдова священника Ольга Прудникова. — У Серпуховському Висоцькому чоловічому монастирі він купив ікону «Невипивана чаша» — образ головної святині Серпуховської обителі. Але коли за традицією приклав її до першообразу — ікона незбагненним чином прилипла до святині й від’єдналася лише після молебню. Це навело його на думку, що Матір Божа, можливо, хоче пов’язати його служіння з іконою «Невипивана чаша». Повернувшись додому, батюшка звернувся до духовного наставника — отця Іони Одеського. Батюшка знав, що це служіння — вкрай складне. Отець Іона благословив батюшку: «Ти служи, а я молитимусь за тебе. Не бійся, Господь благословить». Відтоді до останнього дня щочетверга й щонеділі отець Андрій служив молебень з акафістом іконі Божої Матері «Невипивана чаша». На акафіст приходило багато людей — і залежні, і їхні рідні. Багато хто отримував велику допомогу, навіть за молитвами родичів! Серце залежного змінювалося. У ньому зміцнювалося бажання боротися із залежністю і з’являлися сили. Щоб вирвати з пагубного середовища, батюшка дозволяв деяким пожити в нашому домі. Ми всі відчули на собі цю духовну боротьбу. Було дуже важко, але отець Андрій вірив, що ці труднощі не марні. На похороні я була вражена — прийшло понад 300 людей! Повний храм його духовних чад…»