Перейти до вмісту
ПротоієрейАндрій Прудников

Як допомогти близькій людині кинути пити

· Статті

Як допомогти близькій людині кинути пити

Усі ми в чомусь залежні люди — від ситуації в країні, від близьких, від фінансів... Навіть любов передбачає певну залежність. Але в нашому проєкті "Пристрасті людські" разом зі священником Одеського Свято-Архангело-Михайлівського монастиря, протоієреєм Андрієм Прудниковим, ми розглядаємо залежності, які вийшли за межі контрольованих бажань, переросли в недуги душі й стали одержимістю. Цього разу поговоримо про одержимість алкоголізмом.

Як розпізнати

"Визначити алкогольну одержимість можна за п'ятьма ознаками, — каже отець Андрій. — Перша — цілковита байдужість людини до того, що відбувається. Друга — спостерігається швидка зміна настрою та напади безпричинної агресії. Третя — постійний пошук приводу випити. Четверта — збільшення дози спиртного. І п'ята — дуже важке похмілля, що супроводжується найсильнішим головним болем і гострим загальним нездужанням. Питуща людина виявляється не в змозі подолати цей стан, і її єдиним бажанням стає нова порція спиртного".

Руйнування твердинь

"Проблема алкоголізму, як і будь-якої залежності, — це проблема душі, — продовжує отець Андрій. — Насамперед слід лікувати душу хворого. А коли душа заспокоїться, то й тіло прийде до норми та підкориться душі. У душі кожного алкоголіка живуть твердині — хибні стереотипи або просто міфи. Перший міф я назвав би казкою про свободу: "Хочу — п'ю, хочу — кину". Так, право вибору дав нам Сам Господь. Роби, що хочеш, — але знай, що за все, що ти зробив, доведеться відповісти. Здавалося б, нічого ганебного немає в тому, щоб після роботи випити пляшечку пива. Людині здається, що це допоможе їй розслабитися. Але насправді це звичайна загальмованість реакції. Дуже заважає сором: людині вкрай складно визнати перед собою та іншими, що вона — алкоголік. Хтось заспокоює себе тим, що "пляшечка пива" — нічого страшного. Хтось — що його дід міг випити відро самогону — і нічого. Забуваючи, що дід перед тим працював у полі, як ломовий кінь, і харчувався здоровою їжею, приготованою в печі. Це вам не офісна робота за комп'ютером і не батон із ковбасою із супермаркету. Ще одна твердиня: "Сьогодні вип'ю, а завтра кину". Але якщо це стає системою, то за місяць пляшка пива перетвориться на два літри, а за пів року — на п'ять. Щоб досягти стану п'яної ейфорії, потрібно пити все більше. Зупинитися сама людина вже не зможе.

Як поводитися

Ніколи не намагайтеся щось з'ясовувати з п'яною людиною. Це може призвести до скандалу, бійки. Зрозумійте — в алкоголіка всередині величезна кількість оцтової кислоти, яка роз'їдає його зсередини. Запропонуйте йому випити медпрепарати. Обов'язково нагодуйте теплою й легкою їжею: вівсяною кашею, супом, чаєм. Умийте його святою водою і спокійно вкладіть спати, а вранці постарайтеся втримати від алкоголю. Коли ж людина прийде до свого нормального стану, з нею можна поговорити. Почніть такими словами: "Любий, те, що ти прийшов учора в такому стані, не може не хвилювати тебе й усіх нас". Постарайтеся з'ясувати причину, через яку він випив. Оточіть людину турботою й любов'ю. Покажіть їй, що вам не байдуже те, що з нею сталося.

Після війни

"Не секрет, що хлопці, які повернулися з війни, ідуть в алкоголь, щоб забути пережите, — каже отець Андрій. — Людина приходить з війни й бачить розслаблене середовище, спокій, тоді як вона в душі досі біжить. Виходу з такого стану алкоголь не дає. Тому, хто повернувся з війни, потрібна правильна організація часу: вставати рано, обливатися холодною водою, зайнятися спортом або піти в тренажерний зал. Дуже важливо, щоб близькі демобілізованого відклали хоча б на місяць усі свої справи й були поруч. З ним не треба в усьому погоджуватися чи жаліти його. Просто треба бути поруч у любові, у розумінні. Обов'язково треба щирим серцем молитися святому Георгію Побідоносцю й відвідувати храм разом. Нехай просто сидить, слухає. Тільки так зможе заспокоїтися душа, а за нею і тіло".

Місток до дитини

"Хто з нас не бачив компанії молодих хлопців, що сидять десь у дворі на лавці з пляшками пива й цигарками в руках? — каже священник Свято-Архангело-Михайлівського монастиря отець Андрій. — Ця картина стала звичною і не викликає нічого, крім бажання якнайшвидше пройти повз. Якщо ви бачите, що дітям, підліткам продали алкоголь, не мовчіть: зчиніть галас, викличте міліцію, зачекайте, поки складуть протокол порушення. Не будьте байдужими. Адже сьогодні цей продавець продав пиво зовсім незнайомому підліткові, а завтра може продати вашому синові. Пам'ятайте — чужих дітей не буває.

Підлітки в 15—16 років намагаються здаватися дорослими, прагнуть фінансової свободи й безконтрольності своєї поведінки. А батьки найчастіше не підозрюють і не помічають у своїх дітей перших ознак алкоголізму. Не підозрюють доти, доки ситуація не стає критичною. Насторожитися треба якомога раніше, якщо у вашого сина чи доньки:

  • помітне легке сп'яніння, чути запах пива;

  • підліток не відмовляється від пропозиції випити чарочку алкоголю чи пива;

  • приходить додому з червоним обличчям.

Що робити

Боже вас борони від нотацій! Перше, що ви маєте зробити якнайшвидше, — почати цікавитися, чим живе ваша дитина, з ким дружить, чим захоплюється, її поглядами та інтересами. Придумайте привід і найближчим часом запросіть друзів дитини до себе додому. Поспілкуйтеся з ними — так ви зможете зрозуміти, в якому напрямку рухатися далі. Зазвичай ми не проминемо нагоди зайвий раз насварити, дорікнути дитині, а от зайвий раз похвалити, показати свою любов забуваємо. Спілкування — один із чинників любові. Час ставати другом своєму підліткові. Кожна родина сильна своїми традиціями. Досить придумати різні заняття разом із дітьми: виготовлення подарунків до свята, розважальні настільні ігри після вечері (обіду, сніданку), перегляд кінофільму у вихідні чи створення сімейного фотоальбому. Якщо ваш підліток захоплюється спортом, пройміться його захопленням. Так, доведеться напружитися! Можливо, ви ненавидите футбол або ніколи не ставали на ролики, але якщо цим "хворіє" ваша дитина, то кращого містка для спілкування не знайти. І цим містком ви зможете перевести дитину від берега залежності до берега творення".

«Не любила чоловіка, тому запила»

"Дорога до Бога для мене була довгою, перед тим я встигла натворити у своєму житті "чудес", — чесно зізнається 33-річна одеситка Наташа, яка пройшла реабілітацію від алкоголізму в парафії при Свято-Архангело-Михайлівському монастирі. — Адже заміж вийшла на зло мамі, втомилася від її тиску. Чоловік був старший на 13 років, дуже мене любив, ні в чому не відмовляв. Спочатку була відданою дружиною-домогосподаркою, але за чотири роки набридло. Діточок не було. Якийсь час стримувала робота: я трохи підробляла медсестрою. З часом стала дедалі частіше зустрічатися з подругами; почалися застілля, випивки. Пила винятково дорогий алкоголь — віскі, коньяк. Чоловік добре заробляв, гроші текли рікою, але життя здавалося одноманітним і нудним, і тільки веселощі із застіллями робили його привабливим.

Мама нарешті вмовила прийти на бесіду до священника. Отець Андрій вислухав мене й порадив відвідувати храм, розібратися в собі, і додав, що, найімовірніше, від цього шлюбу діточок не буде, доки я не зустріну справжнього кохання. Разом із мамою приходила до храму й просто стояла. Якось на службі батюшка під час проповіді каже, ніби до мене звертаючись: "Падають балкони, падають...". За тиждень після чергового мого запою чоловік зачинив мене вдома, забрав ключі, телефон. Раптом накотили такі хвилі страху, що я, зв'язавши з простирадл мотузку, полізла нею з четвертого поверху на третій до сусідки. Простирадла розірвалися, і я впала. У результаті — перелом 13 хребців, кров у черевній порожнині. Але навіть це мене не напоумило: після виписки знову почалися компанії, веселощі, алкоголь. І додалася депресія. Після чергової випивки я пішла до мами. Вона відвезла мене до реабілітаційного центру до отця Андрія, там якраз потрібна була допомога медсестри. Я не тільки лікувала, а й готувала, прибирала й постійно спілкувалася з отцем Андрієм. Кілька разів зривалася на алкоголь, але потім знову поринала в роботу. Звісно, просилася додому. А в день, коли наважилася піти, отець Андрій повернувся до центру з хлопцем. Ярослав — син багатих батьків, уживав наркотики. Ми, щойно побачили одне одного, закохалися з першого погляду. Я залишилася, допомагала його лікувати. Відтоді минуло два роки, ми з Ярославом дуже щасливі. Чоловік дав розлучення. Нещодавно в нас народилася дівчинка, назвали Євою. Батюшка Андрій вилікував і мене, і Ярослава найдорогоціннішими ліками — любов'ю та увагою".