Як перемогти залежність від комп'ютерних ігор

Гра «в ящик». Залежність завжди починається з дрібниці.. Фото: Сергій Ніколаєв
Не секрет, що всі ми в чомусь люди залежні. Ми залежимо від ситуації в країні, від близьких, від фінансів. Хтось не може обійтися без шоколаду, хтось — без смартфона, а хтось — без комп'ютерних ігор. Не можна сказати, що якась залежність сильніша, а якась слабша. У нашому проєкті "Пристрасті людські" ми розглянемо залежності, які вийшли за межі контрольованих бажань, переросли в хвороби душі й стали одержимістю. Сьогодні разом зі священником Одеського Свято-Архангело-Михайлівського монастиря протоієреєм Андрієм Прудниковим ми поговоримо про комп'ютерну залежність.
Початок «хвороби»
"Комп'ютерна залежність чудово замаскована в житті людини, — каже отець Андрій. — Мамам здається: "Нічого страшного, нехай дитина посидить годинку, пограє, вона ж дитина! А я поки їсти приготую". Але це "нічого страшного" зрештою закінчується дуже страшно. Вважається, що пиво й цигарки — страшні наркотики. Молодим людям вони здаються чіткою ознакою дорослого життя: ось я з пацанами пивка поп'ю, цигарку потягну, я не виділяюся, бо виділятися страшно. Пиво й цигарки настільки сильно захоплюють людину, що вона потім роками відвикає. Але вони й у підметки не годяться комп'ютеру. Чому? Тому що комп'ютер захоплює свідомість людини, знищуючи її бажання боротися на корені. Забороняти будь-що — неефективно, тому до цього виду залежності в нас підхід особливий. Адже для більшості людей це одна з найсильніших спокус, видів впливу на людську психіку, яка веде свій лік на... людські смерті!
Починається все з того, що молода людина 14—16 років дізнається від своїх друзів про гру і повністю втягується в неї, опановуючи дві небезпечні речі — інтернет та ігри. Слід знати, що комп'ютерні ігри відрізняються від онлайн-ігор, де бере участь дуже багато людей. В іграх усе представлено реально, тривимірно, завдяки чому внутрішній світ підлітка поступово перебудовується. Півгодини переходять у годину, потім у три, потім у кілька днів. Реальне життя вже здається не таким яскравим, як у грі. Тим паче в реальному житті, здається, не так багато можливостей. А в грі ти можеш стати ким завгодно: політиком, магнатом, снайпером, лицарем. Це псевдожиття, в якому все гарно, барвисто, не треба докладати зусиль — хіба що посидючість. Зате потім легко можна похизуватися перед друзями своїми досягненнями.
Друге зло
Крім того, інтернет сам по собі — друге зло — настільки яскраво замінює людині життя, що з його допомогою можна вести онлайн-життя, наприклад, заходячи в ресторани, замовляючи їжу. Також там є вся інформація, довідники, усі види знань. До того ж комп'ютер відучує від роботи з книжкою, яка дає справжні знання, вчить посидючості, дисципліни. Інакше — шлях до деградації. Дійшло до того, що люди купують космічні бази через інтернет за реальні гроші. Ігри змінюють свідомість людей. Є випадки летальних наслідків серед підлітків. Батькам уже не подобається, що син чи донька стають різко дратівливими, що в них різко падає зір. Уявляючи себе в грі супергероєм, дитина в реальному житті худенька, блідненька, нерозвинена, бо на спорт у неї вже "не залишається" часу, як і на будь-яку іншу здорову й активну життєдіяльність. Дитина зовсім перестає брати участь у житті родини. Приходить додому як чужа людина: поїла, поспала — і в гру. Починається сепарація, підрив родини зсередини у вигляді розділення сімейних інтересів. Мало того! В онлайн-іграх є ще одна загроза — чат, де люди, яких ніхто не знає і не бачить, розкажуть вашій дитині все, що захочуть, опустять позицію та авторитет батьків до найнижчого рівня. У кращому разі пишеться це приблизно так: "Не парся! Предки нічого не шарять у цьому житті". Нівелювання авторитету батьків є прямим порушенням заповіді "Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були дні твої на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі". А порушення заповідей веде до падіння. Одне падіння тягне за собою інше: дитина поступово починає "донатити" — платити за якусь модернізацію в грі. Спочатку це, як правило, одна-дві гривні, які з часом можуть дійти до ста й навіть тисячі гривень! У мене були випадки, коли дитина виносила з дому до трьох тисяч гривень щомісяця!
Як перевірити
Чи готові ви зіграти з вашими дітьми в таку "лотерею"? Можна, звісно, сподіватися, що мою доньку чи сина омине, він/вона не буде залежним від гри. Батьківська молитва — це завжди добре, але тут потрібен комплексний підхід. Заборони мало. Дитину треба чимось зацікавити натомість. А щоб це сталося, треба змусити себе долучитися до комп'ютерного життя вашої дитини. Дізнавайтеся, у що вона грає, розберіться, що це за тип гри, чи немає там ненормативної лексики, політичної пропаганди тощо. Батьки зобов'язані знати, в які ігри грають їхні діти, оскільки багато ігор закликають до насильства. У деяких навіть є "регулятор крові" вбивств! Дізнавайтеся, чи продають кулі для вбивства дракона за віртуальні чи за реальні гроші, які дитина потім шукатиме в соціумі? Або арбалет, яким треба вбити… Вам здається це смішним? Тоді підійдіть і висмикніть шнур із комп'ютера, і ви побачите, що ваша дитина стала біснуватою! Вас обзиватимуть, на вас кричатимуть, виганятимуть так, як ніколи в житті! А це означає, що все вже давно не смішно. Ігри стали реальністю. І крім вас вашій дитині ніхто не допоможе".
Повертаємо людину в реальність: молимося, вивчаємо її ігри, сідаємо поруч, потім разом ідемо на вулицю
Від комп'ютерної залежності може врятувати комплекс заходів. "Перше, що ви маєте запам'ятати: без Бога залежність побороти неможливо, — переконаний протоієрей Одеського Свято-Архангело-Михайлівського монастиря Андрій Прудников. — Тому батьківська молитва до Господа і Матері Божої "Невипивана Чаша" має стати для вас рідною, як повітря. Друге — крім молитви має бути ваша безпосередня участь у житті дитини. Для цього, попри всю вашу зайнятість, треба виділити час для свого сина чи доньки. Дитина має знати, що, наприклад, субота чи неділя — це її день, коли ви належите тільки їй. І третє — не відкладайте на завтра вашу боротьбу за дитину, бо кожен день — це втрата ресурсів дитячого організму і нервових клітин. І ще — в жодному разі не можна сприймати комп'ютерну залежність дитини з агресією. Дитина зарахує вас до ворогів, і ви вже з цього не виберетеся. Посидьте поруч із дитиною, коли вона грає, щоб вона просто відчувала вашу присутність і розуміла, що вона потрібна. Дитина має сама виявити бажання провести час із вами, а не з бездушною машиною. Пропонуйте компроміс: година чи дві — за комп'ютером, потім ви разом ідете на вулицю, хоча б до магазину. Наступного разу вигадайте якусь іншу справу за межами квартири, і нібито без дитини це питання не вирішити. Підіть у цирк, на виставу, до зоопарку чи аквапарку — куди завгодно, щоб вона фізично, тактильно відірвалася від комп'ютера і відчула смак життя. Процес цей може затягнутися на місяці, але ви не здавайтеся. Читайте молитви, ставте свічки, ходіть до храму, просіть у Бога допомоги в боротьбі з новим, найагресивнішим видом бісівського зла — залежністю від комп'ютерних ігор".